Перше купання дитини мало в народній практиці не лише суто гігієнічно-профілактичне значення. Використовуючи певні предмети, передусім такі, що освячувалися у церкві (вода, зілля, мед), немовляті намагалися передати їхні лікувальні властивості. Магічна сила ніби зростала завдяки формулам-побажанням, які супроводжували обряд. Так, у купіль хлопчику клали любисток, примовляючи, щоб любили; гілочку дуба, щоб був дужий; барвінок, щоб довго жив; чорнобривець, щоб був чорнобривий. У купіль дівчинці додавали ромашки, щоб рум'яна була; калину, яблука, щоб красна була. Підливали також святу йорданську воду. Воду з купелі виливали там, "де люди не ходять", або під плодюче дерево.